До речі.

Поїхала на дачу їсти шашлики. Погралася з цуценям, нагодувала козла виноградом. Зі мною стався катарсіс, бо до сьогоднішнього дня я годувала з рук лише горобців і то, три рази. Граки такі гарні в польоті, до речі.

Все це можливо

Це можливо, досягти вершин, коли зовсім не докладаєш зусиль. Це можливо, пережити катарсіс, дивлячись у вікно зі швидкісного потяга. Це можливо, плакати через стомленість та мріяти про кукурудзу з креветками та вином. Почитайте мені Бродського, хто-небудь.

вроде бы всё то

А я вот танцую сидя. Нашла мягкого пингвина, назвала его Жак-Ив, в честь Кусто. Я ношу легинсы с длинными майками/футболками, проверяя теорию о том, что чем теплее одеваешься, тем лучше телу. Вроде нормально. Вчера со мной случился тепловой удар и я теперь температурю.

swimming is my fever

Всё, на что я способна в жару - это румянить щёки, пить воду и валяться с книгой на полу. Я хотела лениться, вот оно - найленивейшее лето в моей жизни. Я давлю насекомых уже пальцами (забыв о своей брезгливости/боязни), потому что они нагло вторгаются в моё личное пространство. Всё так же пахнет рекой. И пахнет очень настойчиво. Осталось приделать рыбий хвост и уплыть в море.

farewell my black balloon

Я пакую валізи. Прощавай місто-герой. Повернусь, коли листя стане жовто-гарячим.

уж простите

Я съела все конфеты, уж простите, наплюркала ерунды и почитала Кортасара. Я не люблю писать о будущем, потому что всё может полететь к чертям собачим в любую минуту, посему напишу, что мне было странно все полнедели. Я вот бы сейчас с огромным удовольствием заварила мате и сделала "Цезарь" (с сухарями с тмином, всем на зло, с тмином, да), но в такой поздний час выходить на улицу хрупкой девушке (не владеющей никакими единоборствами) - очень опасно. Поэтому я допиваю минеральную воду, смотрю интерьеры и отправляюсь спать.

up, lazy thing

Чому ми знехтували усім людським. Я в котрий раз забуваю пароль і в котрий раз змінюю його на ще складніший. На колінах набиті синці і коли за північ і не знаєш, чи насправді хочеш спати, в очах муляє, світло муляє. Льюіс Керрол пише так, що хочется півкниги занотувати у блокнот. Страх змінився апатією, а апатія чимось незрозумілим. Щось незрозуміле приступами збентеження. Ми все ще нехтуємо усім людським, бо світ не такий, який був у час жандармів з Луі де Фюнесом.