До речі.

Поїхала на дачу їсти шашлики. Погралася з цуценям, нагодувала козла виноградом. Зі мною стався катарсіс, бо до сьогоднішнього дня я годувала з рук лише горобців і то, три рази. Граки такі гарні в польоті, до речі.

Все це можливо

Це можливо, досягти вершин, коли зовсім не докладаєш зусиль. Це можливо, пережити катарсіс, дивлячись у вікно зі швидкісного потяга. Це можливо, плакати через стомленість та мріяти про кукурудзу з креветками та вином. Почитайте мені Бродського, хто-небудь.

вроде бы всё то

А я вот танцую сидя. Нашла мягкого пингвина, назвала его Жак-Ив, в честь Кусто. Я ношу легинсы с длинными майками/футболками, проверяя теорию о том, что чем теплее одеваешься, тем лучше телу. Вроде нормально. Вчера со мной случился тепловой удар и я теперь температурю.

swimming is my fever

Всё, на что я способна в жару - это румянить щёки, пить воду и валяться с книгой на полу. Я хотела лениться, вот оно - найленивейшее лето в моей жизни. Я давлю насекомых уже пальцами (забыв о своей брезгливости/боязни), потому что они нагло вторгаются в моё личное пространство. Всё так же пахнет рекой. И пахнет очень настойчиво. Осталось приделать рыбий хвост и уплыть в море.

farewell my black balloon

Я пакую валізи. Прощавай місто-герой. Повернусь, коли листя стане жовто-гарячим.

уж простите

Я съела все конфеты, уж простите, наплюркала ерунды и почитала Кортасара. Я не люблю писать о будущем, потому что всё может полететь к чертям собачим в любую минуту, посему напишу, что мне было странно все полнедели. Я вот бы сейчас с огромным удовольствием заварила мате и сделала "Цезарь" (с сухарями с тмином, всем на зло, с тмином, да), но в такой поздний час выходить на улицу хрупкой девушке (не владеющей никакими единоборствами) - очень опасно. Поэтому я допиваю минеральную воду, смотрю интерьеры и отправляюсь спать.

up, lazy thing

Чому ми знехтували усім людським. Я в котрий раз забуваю пароль і в котрий раз змінюю його на ще складніший. На колінах набиті синці і коли за північ і не знаєш, чи насправді хочеш спати, в очах муляє, світло муляє. Льюіс Керрол пише так, що хочется півкниги занотувати у блокнот. Страх змінився апатією, а апатія чимось незрозумілим. Щось незрозуміле приступами збентеження. Ми все ще нехтуємо усім людським, бо світ не такий, який був у час жандармів з Луі де Фюнесом.

no means no when i'm drunk but i'm not

hullo. i feel like being drunk, but i'm just exhausted and.. and that's it. since the time i got my fucking apathy, my fucking mood changes so fucking constantly, even every fucking minute. yeah, it's fuckincredible. don't be embarassed, i just inspired by Bridget Jones's friend, who used the word "fuck" & its derrivates so often. by the way i'm watching now this movie in english & catch almost nothing. but no, one part i understand completely, but another one not. Hugh Grant talks not disctinctly, though Renee's voice is adorable. BUT.. it's not the point, the point is that i feel drunk, being sober and i don't wanna a morning after 2morrow, noway. bye.

people are strange when you are a stranger

коли нахлинає фрустрація треба рятуватись. стояти ввечері на мосту та дивитись на проїжджаючі авто, пити молочні коктейлі, ходити на ніч у великі тц, дивитись на звірів у зоомагазині, читати книги у крамниці, гойдатися на гойдалках, їсти солодку вату, сміятися гучно у метрополітені, посміхатися незнайомцям. я справді намагалась. я справді хочу радіти.

springtime wishlist

закортіло:
- пофарбувати волосся у русявий колір
- погуляти у лісі, бажано хвойному
- випити віскі з колою у затишному пабі
- посидіти у подвір'ї із збіркою поезії Кортасара
- гойдатись на дитячому майданчику
- виїхати за місто, танцювати там під кантрі та палити кальян
- почувати себе відмінно

мене хвилює те, що нікого нічого не хвилює

я не впізнаю своє відображення у вітринах. я розчаровуюсь в людях. я їм солоний сир сулугумі кожен ранок. я палю на балконі в окулярах та танцюю під кантрі радіо. по бібісі найчастіше розповідають якусь несинітницю для дітей а це порушує мою внутрішню рівновагу, бо я вже давно не дитина.

all seem to say "throw cares away"

finally i caught what the point is. i live in cocoon. i thought up different problems, & fears, & complications. & i firmly believe in it. & sometimes i'm frustrated because of it. & i can't get rid of it. so that's ok chewing food, chating merrily & smiling at everyone the whole day. & so it's also ok smoking cigarettes, drinking alcohol & crying the whole night. i can't set myself on the right direction. that makes me sad, & anxious. but i'm a human being & i do can be upset, you know.

сегодня передо мной упал парень на велосипеде. странно, как он умудрился в такую погоду на нём выехать и странно, что он долго смеялся, а не матерился, как обычно делают все.

hope & pray (someday)

я склонна думать, что терпенье и труд всё пересрут. поэтому в большинстве случаев я валяю дурака. самое обидное - чтобы выделиться среди других, мне просто нужно заткнуться. я искренне хочу прозреть, танцевать ирландские танцы на холодном ламинате, слагать в уме сложные числа и играть на треугольнике (ну алтернатива - стучать в бубен). сегодня с мамой мы танцевали вальс и так закрутились, что почти упали на ёлку (которая, кстати, должна стоять, пока не осыпется). ещё мне хочется свитер с оленями и чтобы волосы были всегда ровными и пусть всем будет хорошо, и пусть кто-то уберёт снег и денет куда-то озеро, в которое превратился наш мини-город. аминь.

can't u see that this isn't how life is

всё, что остаётся - шататься одной по городу с промокшими ногами, слушать музыку, чтобы отвлечься от мыслей, пить, курить и подниматься пешком на 7-ой этаж по мрачному подъезду. кофе всё быстрее стынет и сердце всё чаще уходит в пятки. я так застрадалась, что забыла причину. но даже отсутствие причины меня не успокаивает. всё, что нужно, - побить себя по щекам и сказать: "ну хватит, теперь всё будет по-моему".

legs give way, i'm sad, ure my pain

сегодня у мамы др. из кухни пахнет креветками, из меня - тоской. я подарила маме золотую подвеску.

мама: я прямо хожу и чувствую, что на шее весит красивая золотая подвеска
я: я когда джинсы новые куплю, тоже чувствую, что ношу на заднице 500 грн

frustrated

& then i started drinking: one, two, three, empty

зорі у кишені (пекуть подряпані коліна)

пролита кава і синці на руках - то вже й не так погано, як порожня банка нутели у глупу ніч (о майже другій), коли треба негайно заїсти солодким усі душевні потопи. на ніч мені закортіло почитати чогось містичного, щоб відволіктись від все тих же душевних потопів. добре я відволіклась. тепер сиджу і озираюсь. головне, не вимикати гірлянди, бо моя уява у темряві з'їзджає з глузду. здається, прийшов час спати за наглядом маленьких кольорових світлячків.

coz it's ok to fall down

my morning begins at noon & warm cocoa runs to the empty stomach. cocoa is the only home-cooked drink i like to do. yesterday was the day before today & it was boring. but the day before yesterday was awesome. i was drunk. time is running out very quickly. today i should go out because.. u know.. i just should.